Єдиної думки про походження назви міста Рава-Руська досі немає. Найвідоміша версія стосується події, коли Белзький і мазовецький князь Владислав у 1455 році назвав невеличке місто на річці Рата іменем свого володіння на мазовецькій (польській) землі – Равою, а слово «Руська» додав для того, щоб назва містечка відрізнялася від польської Рави-Мазовецької. Можливо, слово «Руська» означало й те, що у місті проживали українці, яких поляки називали русинами (збереглося з часів існування Київської Русі).

Тихон Лещук у книзі "Замок над прірвою” вказує про те, що всупереч деяким енциклопедичним повідомленням, що нібито місто Рава-Руська було засноване в 1455 році Владиславом  - князем Белзьким і Мазовецьким і назване на пам’ять його дільниці  в Мазовщу - Равою (див. Starozytna Polska … opisana przez Michala Bolinskiego I Tymateusza Lipinskiego. T III Warszawa, 1886, s.376) ми ставимо під сумнів таке твердження, тим більше, що і сам автор висуненої "гіпотези” про заснування Рави, додає, що "нема письмових доказів”.

 Цікавою є інша версія назви міста Рава-Руська. Назва міста може походити від назви місцевості - рову, який сформувався в давні часи і залишився нам, як згадка про льодовиковий період. Скоріш за все гора Вовковиця, так само, як гора Горай в Жовкві є тою границею, куди дістався льодовик.

Люди тут жили з давніх часів. В районі сіл Замок, Кам'яна Гора, які знаходяться на південь від гори Вовковиця можна знайти кремінь і знаряддя виготовлені з кременю – сокири, ножі, скребки, а в районі села Потелич і з північної сторони гори Вовковиці знаходиться глина придатна для виготовлення керамічних виробів. В ті далекі часи ці матеріали були стратегічними, як зараз наприклад нафта, і за ними люди приходили з більш віддалених місць. А дістатися до цих місць можливо було з північного заходу через річку Рату, де і зараз є дорога до Польщі і Червонограду. Дістатися туди з інших напрямків було дуже проблематично – кругом лежали непрохідні болота. Коли почалося циклічне похолодання 0-VIст, в ІІ століття н.е. германські племена-готи, які пізніше відомі в історії, як остготи, слов’янські племена, які пізніше утворили князівство Тмутаракань в районі Кубані, йшли, гнані наступаючими холодами, через наше місто, вірніше місцевість. Другого шляху в племен, які попадали з правого берега річки Вісли і йшли в напрямку Любліна просто не було. Кругом були не прохідні болота, як з заходу від Рави-Руської, одні назви чого вартують Мочари, Сігли, так і сходу. Циклічне потепління VII-XII століття, коли кліматичні умови і розвиток технічних можливостей (збільшення знарядь з заліза), сприяло збільшенню кількості населення в наших краях, сприяло появі міста Потелич і, власне в Х столітті, виникає поселення Рата. Основним заняттям, населення було перетягування возів через річку Рата. В цей час це місце займало стратегічне значення, бо по ньому везли сіль з району Дрогобича в напрямку Любліна і Белза.