Субота, 04.02.2023, 21:29

Громадська організація "Равщина"

Календар
«  Лютий 2023  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Архів записів
Наше опитування
Чи потребуєте Ви правової допомоги чи консультації
Всього відповідей: 22
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Синьковичі

Село Синьковичі розміщене на лівому березі річки Рати на відстані 15 км. від Рави-Руської. В історичних документах село згадується від другої половини ХІІІ ст. Село Синьковичі засноване у 1345 році. Воно є найстарішим серед навколишніх населених пунктів. Синьковичі входили колись до складу села і парафії Равське (колишня назва — Голе Равське). Після 1940 року стало окремим селом.

     Синьковичі є частиною Волинсько-Подільської височини.
   Село має вигідне географічне положення щодо транспортних шляхів. Це: на Захід – автодорога на Раву-Руську, а на схід – до Червонограду. Територіально-господарський комплекс села спеціалізується в основному на сільськогосподарському виробництві, торгівлі та підприємницькій діяльності.
   Існує багато легенд про створення села, про те, чому саме так воно називається. Одна з легенд розповідає про те, що давним-давно жив собі пан і звали його Синько. Багатий Синько збудував собі замок на родючій землі, в урочищі Дубрівка. Було у пана багато наймитів, а так як він був злим, то не дозволяв нікому будувати житла біля нього, на його родючій землі. Люди почали будуватись на полудень від пана, на піщаних ґрунтах (тут і зараз знаходиться село). Село розросталось. Люди сіяли просо, овес, пшеницю, ячмінь, жито. А коли Синько помер, поселення почали називати Синьковичами. Не зважали на те, що пан був злим, але він першим поселився тут. Як згадка про пана на місці замку і досі ростуть чотири кремезні липи.
   Освіта розвивалася повільно. Після дозволу заснувати товариство «Просвіта» у Львові в 1868р. в селі теж відкрили дім «Просвіти» і хату-читальню. Двокласна школа почала існувати з 1910 року. Навчання велось польською мовою. 1939 рік – в селі працює школа з семирічним навчанням. Навчалось біля 100 дітей, а працювало лише троє вчителів. У вересні 1946 року почалось навчання у новій школі (дерев’яній). Зараз до послуг населення села – Народний дім, бібліотека-філія та ФАП.
   У довоєнний час в селі працював дитячий садок (1937р.). Після війни Синьковичі мали свою сільраду. Перша інвентарна книга у бібліотеці завірена сільрадою у 1952 році.
   Страшними були роки московсько-большовицького поневолення, коли топталася релігія, мораль, традиції. 28 серпня 1944 року стало чорним днем у історії села. Зранку НКВД вислідило зв’язкову, яка везла продукти до лісу. Її затримали. Курінь «Ема» був основною силою в боях з більшовиками. Це знало НКВД. На Раву-Руську поїхало декілька вантажних автомобілів з військовими. Попереду їхав лімузин з високим начальством. Як тільки кортеж виїхав за село, як загуркотіло, засвистіло – на них чекали українські повстанці. Начальство у лімузині було вбито, а військових повстанська пуля ловила на лету.  Пізніше стало відомо, що засідку організувала сотня «Тихоліса» та боївка «Грізного», які після бою пішли в Карпатські ліси. Через годину з Рави-Руської над’їхала тьма-тьмуща військових. На той час вони вже навчились палити українські села. Горіли хати та господарські споруди, ревла худоба. Дим роз’їдав очі, щоб хоч щось спасти з нажитого – не було й мови. Усіх чоловіків зігнали на дорогу, яка вела на Гійче, положили долілиць, попередивши: хто підніме голову, буде розстріляний. Згоріло біля 100
 господарств, загинуло 33 мирних жителів села.
   Але життя йшло далі. Колективізація села. Хто з селян не влаштувався на роботу до Рави-Руської, а потім – до Львова, працювали на колгоспі. На півночі села
 була побудована ферма, де вирощували молодняк великої рогатої худоби. Хто на фермі, хто на полі – жити якось треба. 90-ті роки – час розпаду «великого могутнього СРСР».
   У 1993 році в пам'ять про загиблих у воєнний період було збудовано велику братню могилу, яка стала єдиним Святим місцем у селі. Саме це святе місце згуртувало громаду, привело до думки, що у селі потрібно збудувати свій храм.
   У 1995 році громада села розпочала будівництво храму. 8 червня 1997 році було закладено і освячено деканом Рава-Руського деканату о. Іваном Галичиш перший камінь храму Успіння Пресвятої Богородиці.
   Перше Богослужіння відбулося в церкві 28 серпня 2003 року, яке відправив перший парох села о. Тарас Загоруйко.
   З 2006 року парохом церкви є о. Михайло Шевчук. 10 липня 2006р. при церкві була створена християнсько-молодіжна організація "Едем”. 8-9 жовтня 2006 року в Синьковичах святкували Рік Родини і захисту духовного світу дитини. Це перше свято, проведене організацією „Едем”.
   За роки Незалежності України в селі відбулося багато хороших змін. Молоді сім’ї поселилися в новозбудовані будинки, звели церкву, відкрили стадіон.